Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.07.2020 року у справі №420/4617/19
Постанова КАС ВП від 01.08.2023 року у справі №420/4617/19
Постанова КАС ВП від 01.08.2023 року у справі №420/4617/19
Постанова ВАСУ від 18.03.2026 року у справі №420/4617/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року

м. Київ

справа № 420/4617/19

адміністративне провадження № К/990/9707/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Соколова В.М., Білак М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу № 420/4617/19

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, порушеної

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року (головуючий суддя - Андрухів В.В.),

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2024 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Кравченка К.В., суддів - Джабурії О.В., Вербицької Н.В.),

УСТАНОВИВ:

Історія справи

1. У серпні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі -відповідач, ГУ НП в Одеській області), у якому просила:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Одеський області від 19.06.2019 № 1403 про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення;

1.2. визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Одеський області від 08.07.2019 № 829 о/с про звільнення;

1.3. визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Одеський області від 23.10.2019 № 1410 о/с в частині внесення змін до наказу ГУ НП в Одеський області від 08.07.2019 № 829 о/с про звільнення ОСОБА_1 ;

1.4. поновити ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого-криміналіста відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи СУ ГУ НП в Одеський області;

1.5. стягнути з ГУ НП в Одеський області на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.07.2019 і до моменту фактичного поновлення на посаді.

2. На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що, на її думку, дії заступника начальника ГУ НП в Одеській області щодо подання рапорту про наявність підстав для проведення службового розслідування, на переконання позивачки, є протиправними, а інформація, викладена в ньому, не відповідає фактичним обставинам справи, позаяк 14.03.2019 через канцелярію СУ ГУ НП в Одеський області позивачкою подано рапорт, в якому зазначено, що станом на 14.03.2019 вона продовжувала знаходитися на лікарняному у зв`язку з погіршенням стану здоров`я та надала копії висновку ЛКК № 117 КНП «ЦПМСД № 10» від 04.02.2019 і довідку з поліклінічного відділення КУ «МКЛ № 11» від 12.03.2019, а 06.05.2019 через канцелярію СУ ГУ НП в Одеській області позивачкою подано рапорт, в якому зазначено, що станом на 06.05.2019 вона продовжує знаходитися на лікарняному і надала копії довідок: № 1492 (з 13.03.2019 по 18.03.2019), № 1660 (з 23.03.2019 по 28.03.2019), № 1809 (з 02.04.2019 по 12.04.2019), № 2158 (з 20.04.2019 по 27.04.2019). На підставі наведеного позивачка доводила, що уповноважені посадові особи відповідача були належним чином обізнані про те, що капітан поліції ОСОБА_1 знаходилася на лікуванні.

2.1. Отже, на переконання позивачки, факт несвоєчасного повідомлення керівництва про причини відсутності на службі капітана поліції ОСОБА_1 відсутній, а тому, на її думку, встановивши відсутність підстав притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності за довготривале перебування на лікуванні та відсутність у зв`язку з цим на робочому місці, дисциплінарна комісія повинна була закрити службове розслідування за даним фактом через відсутність складу дисциплінарного проступку. Проте позивачка стверджувала, що дисциплінарна комісія за підсумками службового розслідування не взяла до уваги подані позивачкою рапорти від 14.03.2019 та 06.06.2019, натомість встановлювала обставини, які не були підставою для створення дисциплінарної комісії та проведення службового розслідування, що, на думку позивачки, є порушенням порядку проведення службового розслідування, яке безумовно тягне за собою скасування усіх подальших дій.

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2020, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2020, у задоволенні позову відмовлено.

3.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що звільнення позивачки зі служби в поліції відбулось саме у зв`язку з порушенням останньою службової дисципліни, що підтверджено результатами службового розслідування.

3.2. На переконання суду першої інстанції, довідки, видані позивачці (30.05.2019 № 90/6 МКЛ № 11, 13.06.2019 № 87 КНП «ЦПМСД № 2» ОМР, 08.07.2019 № 129 КНП «ЦПМСД № 2» ОМР) не є належним та допустимим доказом поважності причин її відсутності на службі.

3.3. Покликаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31.07.2019 у справі № 815/810/18, від 16.04.2018 у справі № 805/1126/18-а, від 25.06.2019 у справі № 805/1816/17-а, суд цієї інстанції зауважив, що довідка лікаря не може засвідчувати непрацездатність працівника протягом строку, який перевищує максимальний термін перебування на лікарняному без Лікувальної контрольної комісії. Доводи позивачки про те, що Інструкцію про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ від 13.11.2001 № 455 передбачена видача інших документів про тимчасову непрацездатність ніж листок непрацездатності, за оцінкою суду цієї інстанції, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до змісту наданих довідок в них навіть відсутні відомості про звільнення позивачки від роботи у зв`язку з непрацездатністю. На цій підставі суд першої інстанції виснував, що відсутність на місці несення служби з поважних причин повинна бути належним чином документально оформлена, а саме листком непрацездатності, який є єдиним офіційним документом, що дозволяє бути відсутнім на роботі у зв`язку із хворобою.

3.4. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про те, що відповідачем були виконані вимоги статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ (далі - Дисциплінарний статут), а саме вчинення дій для одержання пояснення щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування; позивачка, щонайменше з 17.05.2019 знала про проведення щодо неї службового розслідування, не скористалася своїми правами, що визначені частиною другою статті 18 Дисциплінарного статуту, не надавала пояснень, оригіналів документів, що підтверджували б факт звільнення її від служби у зв`язку з лікуванням та інше; при цьому, відповідачем було дотримано порядок проведення службового розслідування, в ході якого було встановлено систематичну відсутність на службі без поважних причин капітана поліції ОСОБА_1 з 03.05.2019 по 06.06.2019, що підтверджується актами про невихід на службу № 4/1-7144 від 04.06.2019, № 4/1-7145 від 04.06.2019, № 4/1-7193 від 05.06.2019.

3.5. Враховуючи, що капітан поліції ОСОБА_1 у період з 11.01.2019 по 02.05.2019 до СУ ГУ НП в Одеській області не надала жодного оригіналу медичних довідок про перебування на лікуванні, апеляційний суд вважав вірним висновок суду першої інстанції про те, що копії таких медичних довідок не є документами, які звільняють її від виконання службових обов`язків, та не можуть підтверджувати її законну відсутність на службі.

3.6. Підсумовуючи наведене, суд цієї інстанції дійшов висновку, що така підстава для звільнення зі службі в поліції, як несвоєчасне повідомлення керівництва СУ ГУ НП в Одеській області про перебування на лікарняному та відсутність на службі з 03.05.2019 до 07.06.2019 без поважних причин старшого слідчого-криміналіста відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи СУ ГУ НП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_1, є бґрунтованою та достатньою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції на підставі пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту.

4. Постановою Верховного Суду від 01.08.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла адвокатка Лук`янова А.О., задоволено частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2020 скасовано, справу № 420/4617/19 направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.1. Верховний Суд у постанові від 01.08.2023 звернув увагу, що 06.05.2019 через канцелярію СУ ГУНП в Одеській області позивачка подала рапорт, в якому зазначала, що станом на 06.05.2019 вона продовжує знаходитися на лікарняному і надала копії довідок: № 1492 (з 13.03.2019 до 18.03.2019), № 1660 (з 23.03.2019 до 28.03.2019), № 1809 (з 02.04.2019 до 12.04.2019), № 2158 (з 20.04.2019 до 27.04.2019).

4.2. Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд виходив з того, що вказані документи не є листками непрацездатності, проте є довідками про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України, форма яких затверджена Наказом МВС України від 23.03.2016 № 201 відповідно до частини 3 статті 69 Основ законодавства України про охорону здоров`я.

4.3. Водночас судами попередніх інстанцій не надано оцінки тому, чи вказані довідки про тимчасову непрацездатність № 1492, № 1660, № 1809, № 2158 містять відомості про звільнення позивачки від служби у зв`язку із непрацездатністю, та чи в розумінні наведених вище приписів і висновків Верховного Суду, можуть бути документами, що засвідчують тимчасову непрацездатність працівників. У відповідь на запит від 25.04.2019 № 4/1-4887 Державна установа «Територіальне управління МВС України по Одеській області» листом від 02.05.2019 № 33/36-336 повідомила відповідача про перебування позивачки на лікарняному в період: з 13.03.2019 по 22.03.2019, з 23.03.2019 по 01.04.2019, з 02.04.2019 по 19.04.2019, з 20.04.2019 по 02.05.2019.

4.4. Отже, на переконання Верховного Суду, те, що подані докази не є листками непрацездатності, а є довідками про тимчасову непрацездатність, не може слугувати підставою вважати, що ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці без поважних причин. На цій підставі Верховний Суд констатував, що станом на момент винесення наказу ГУ НП в Одеській області від 07.05.2019 № 985, обставини, які слугували підставою для призначення службового розслідування могли знайти своє спростування, зокрема, у рапорті позивачки від 06.05.2019, а керівництво відповідача могло бути належним чином повідомлено про перебування ОСОБА_1 на лікарняному та відсутності на службі із поважних причин.

4.5. Верховний Суд уважав, що в контексті встановлених у цій справі обставин судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено належним чином наявність підстав для проведення службового розслідування за тими фактами, які були висвітлені у наказі ГУ НП в Одеській області від 07.05.2019 № 985 про призначення службового розслідування. За висновком суду касаційної інстанції, у випадку встановлення відсутності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за довготривале перебування на лікарняному, відсутності на робочому місці і неналежне повідомлення про вказане, дисциплінарна комісія повинна була врахувати наведені обставини у висновку за результатами службового розслідування, а суд в такому випадку повинен був в повній мірі оцінити правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

4.6. Верховний Суд також звернув увагу на те, що однією з підстав притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення слугувало також встановлення в ході службового розслідування систематичної відсутністності на службі без поважних причин капітана поліції ОСОБА_1 (що підтверджується актами про невихід на службу № 4/1-7144 від 04.06.2019, № 4/1-7145 від 04.06.2019, № 4/1-7193 від 05.06.2019, № 4/1-7245 від 06.06.2019, хоча підставами для проведення службового розслідування слугували саме факти довготривалого перебування на лікарняному, відсутність на робочому місці з 13.03.2019 до 26.04.2019, і не повідомлення ОСОБА_1 належним чином про це відповідачу, а факти відсутності на робочому місці позивачки в період інший, ніж про який йдеться в наказі від 07.05.2019 № 985, такими підставами не були.

4.7. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду уважала висновки судів попередніх інстанцій передчасними і такими, що зроблені на підставі неповного з`ясування обставин справи, що можуть мати значення для прийняття законного і обґрунтованого судового рішення.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

5. 26.04.2019 заступником начальника ГУНП в Одеській області - начальником слідчого управління підполковником поліції ОСОБА_4 на ім`я начальника ГУ НП в Одеській області надано доповідну записку про те, що в штаті відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого управління ГУ НП в Одеській області на посаді старшого слідчого - криміналіста, за рахунок декретної відпустки основного працівника - капітана поліції ОСОБА_2 , перебуває капітан поліції ОСОБА_1 (наказ ГУ НП в Одеській області від 25.04.2018 № 597 о/с), яка з 11.01.2019 до 25.04.2019 знаходиться на безперервному лікарняному в різних медичних закладах м. Одеси.

6. Наказом ГУ НП в Одеській області від 07.05.2019 № 985, розпочато службове розслідування за фактом довготривалого перебування на лікарняному з 11.01.2019 старшого слідчого-криміналіста відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи ГУ НП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_1 .

7. Службовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наданих СУ ГУ НП в Одеській області копій висновку ЛКК № 117 від 04.02.2019, виданого КНП «ЦПМСД № 10», довідки від 12.03.2019, виданої КУ «МКЛ № 11», довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України від 13.03.2019 № 1491, виданої ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області», довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України від 22.03.2019 № 1660, виданої ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області», довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України від 02.04.2019 № 1809, виданої ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області», довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України від 19.04.2019 № 2158, виданої ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області», загальна кількість безперервного знаходження на лікуванні капітана поліції ОСОБА_1 , що підтверджується довідками медичних закладів з 11.01.2019 по 02.05.2019, становить 112 днів.

8. Підтвердження про перебування на лікуванні з 02.05.2019 по момент проведення службового розслідування до СУ ГУ НП в Одеській області ОСОБА_1 не надала.

9. Листом (фіскальний чек № 6501407715730) на адресу місця проживання старшого слідчого - криміналіста відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи СУ ГУ НП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_1 , було надіслано виклик від 10.05.2019 № 4/1-5126 для прибуття останньої 15.05.2019 о 10:00 год до слідчого управління ГУ НП в Одеській області каб. № 9, для надання пояснення по суті.

10. Капітан поліції ОСОБА_1 за викликом від 10.05.2019 № 4/1-5126 15.05.2019 на 10:00 год для надання пояснення не прибула та про причину неявки дисциплінарну комісію не повідомила.

11. В рамках проведення службового розслідування з метою встановлення можливого перебування на лікарняному капітана поліції ОСОБА_1 в період з 02.05.2019 по час проведення службового розслідування було надано запити в лікувальні заклади, а саме: ДКЦ МКЛ № 1 м. Одеси від 10.05.2019 № 4/1-5127, КНП ЦПМСД» № 10 Одеської міської ради від 10.05.2019 № 4/1-5128, ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» від 07.02.2019 № 4/1-5628.

12. 29.05.2019 за вх № № 5452, 5453, 5451/1 до канцелярії СУ ГУНП в Одеській області надійшли відповіді на запити з ДКЦ МКЛ № 1 м. Одеси, КНП «ЦПМСД» № 10 Одеської міської ради, ДУ «ТМО МВС України по Одеській області», з яких встановлено, що капітан поліції ОСОБА_1 в період з 03.05.2019 по час проведення службового розслідування на лікуванні у вказаних лікувальних закладах не знаходиться.

13. Водночас за період з 11.01.2019 до 02.05.2019 капітан поліції ОСОБА_1 до СУ ГУ НП в Одеській області не надала жодного оригіналу медичних довідок про перебування на лікуванні, у зв`язку з чим копії медичних довідок про перебування на лікуванні не можуть підтверджувати її законну відсутність на службі.

14. 23.05.2019 членами дисциплінарної комісії було здійснено виїзд за місцем проживання ОСОБА_1 з метою вручення останній направлення на ВЛК від 23.05.2019 № 4/1-5712 до ВЛК ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області» для проходження медичного огляду для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи та отримати пояснення, щодо причини довготривалого лікування, на що ОСОБА_1 спілкуватися відмовилась та повернулася до свого помешкання, у зв`язку з чим було складено акт про відмову надати пояснення в рамках службового розслідування.

15. 28.05.2019 керуючись пунктом 1 статті 1 Дисциплінарного статуту, пунктами 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктом 6 розділу III Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом МВС України від 03.04.2017 № 285, з метою вирішення питання щодо подальшого проходження ОСОБА_1 служби в органах поліції на посаді старшого слідчого - криміналіста на адресу місця проживання останньої рекомендованим листом надіслано направлення на ВЛК від 23.05.2019 № 4/1-5712 з вимогою в найкоротший термін після отримання направлення звернутись до ВЛК ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області» для проходження медичного огляду для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи.

16. В ході службового розслідування також встановлено систематичну відсутність на службі без поважних причин капітана поліції ОСОБА_1 , що підтверджується актами про невихід на службу № 4/1-7144 від 04.06.2019, № 4/1- 7145 від 04.06.2019, № 4/1-7193 від 05.06.2019, № 4/1-7245 від 06.06.2019.

17. 05.06.2019 дисциплінарною комісією направлено запити до ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» від 05.06.2019 № 4/1-7172, з метою встановлення факту виконання ОСОБА_1 вимоги в найкоротший термін після отримання направлення звернутись до ВЛК ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області» для проходження медичного огляду для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи та запит від 05.06.2019 № 4/1-7173 для встановлення можливого перебування на лікарняному капітана поліції ОСОБА_1 у період з 03.05.2019 до 06.06.2019.

18. За вх. №№ 5807, 5808 до канцелярії СУ ГУ НП в Одеській області надійшли відповіді на запити ДУ «ТМО МВС України по Одеській області», з яких встановлено, що капітан поліції ОСОБА_1 у період з 03.05.2019 до 06.06.2019 військово-лікарську комісію ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» не проходила, та в період з 03.05.2019 по теперішній час в поліклініку ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» не зверталася.

19. У зв`язку із порушенням вимог пункту четвертого частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, пункту 6 розділу III Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом МВС України від 03.04.2017 № 285, п. 3.2 розділу III, пунктів 4.1, 4.2, 4.3 розділу IV Правил внутрішнього службового розпорядку ГУ НП в Одеській області, затверджених наказом ГУ НП в Одеській області від 29.10.2018 № 3705, що виразилось в ігноруванні вимоги про проходження медичного огляду для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи до ВЛК ДУ Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області», а також несвоєчасному повідомленні керівництва СУ ГУ НП в Одеській області щодо перебування на лікарняному та відсутності на службі з 03.05.2019 до 07.06.2019 без поважних причин, старшого слідчого - криміналіста відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи СУ ГУ НП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_1 , відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту, наказано притягнути до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

20. За наслідками нового розгляду рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 позовну заяву задоволено частково.

20.1. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП в Одеській області від 19.06.2019 № 1403 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

20.2. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП в Одеській області від 08.07.2019 № 829 о/с з урахуванням змін, внесених наказом ГУ НП в Одеській області від 23.10.2019 № 1410 о/с, про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.

20.3. Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого-криміналіста відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого управління ГУ НП в Одеській області з 23.07.2019.

20.4. Стягнуто з ГУ НП в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 23.07.2019 до 13.12.2023 включно у розмірі 432 980,85 грн 85 коп, з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

20.5. У задоволенні решти позову відмовлено.

21. Задовольняючи позов у вказаній частині, суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент винесення наказу ГУ НП в Одеській області від 07.05.2019 № 985, обставини, які слугували підставою для призначення службового розслідування, знайшли своє спростування, зокрема, у рапорті позивачки від 06.05.2019, а керівництво відповідача було належним чином повідомлено про перебування ОСОБА_1 на лікарняному та відсутності на службі з поважних причин у період з 13.03.2019 до 02.05.2019 включно.

21.1. Окрім того, суд цієї інстанції дійшов висновку, що дисциплінарна комісія встановлювала під час службового розслідування також обставини, які не були прямою безпосередньою підставою для створення дисциплінарної комісії та проведення службового розслідування згідно наказу ГУ НП в Одеській області від 07.05.2019 № 985, рапорту ОСОБА_3 та доповідної записки ОСОБА_4 , у зв`язку з чим фактично дисциплінарна комісія вийшла за межі службового розслідування.

21.2. З огляду на викладе, цей суд дійшов висновку про відсутність в діях позивачки, за якими призначалося службове розслідування, складу дисциплінарного проступку, а також про неправомірність оскаржуваного наказу ГУ НП в Одеській області від 19.06.2019 № 1403, яким, серед іншого, позивачку притягнуто до дисциплінарної відповідальності за діяння, щодо яких службове розслідування не призначалося.

21.3. Також суд першої інстанції звернув увагу на те, що наказом ГУ НП в Одеській області від 23.10.2019 № 1410 о/с внесено зміни до наказу від 08.07.2019 № 829 о/с, відповідно до яких датою звільнення ОСОБА_1 слід вважати 22.07.2019. Підставою видання наказу від 23.10.2019 № 1410 о/с стало те, що в період з 09.07.0219 до 19.07.2019 ОСОБА_1 проходила М(ВЛ)К у ДУ «ТМО МВС України по Одеській області», за результатами якої позивачці 22.07.2019 видана довідка № 223/2, а тому підстав для скасування окремо й наказу від 23.10.2019 № 1410 о/с суд не вбачав.

21.5. Розраховуючи суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачку звільнено з 22.07.2019 і день звільнення (22.07.2019 року) є останнім її робочим днем, то вимушений прогул ОСОБА_1 розпочався з 23.07.2019 та фактично тривав до 13.12.2023 (дня ухвалення рішення у даній справі), тому виплаті позивачці підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.07.2019 (а не з 10.07.2019, як просить позивачка у позовній заяві) до 13.12.2023 включно, що складає 1605 календарних днів.

21.6. Застосовуючи норми Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 100), при розрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції спирався на положення пункту 2 Порядку № 100, відповідно до абзацу 3 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

21.7. Суд цієї інстанції урахував, що за приписами абзацу 6 пункту 2 Порядку № 100 час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. Однак, приймаючи до уваги те, що належних доказів поважності відсутності на службі у травні 2019 після 02.05.2019 (листів непрацездатності чи довідок про тимчасову непрацездатність) позивачка ані до ГУНП, ані до суду не надала, а в період відсутності позивачки на службі у червні з поважних причин за нею зберігалося та виплачувалося грошове забезпечення, суд не бачив підстав для виключення з розрахункового періоду для обчислення середньоденного грошового забезпечення періодів травень-червень 2019 та застосування попередніх періодів служби.

21.8. З огляду на зазначене, суд першої інстанції розрахував середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 на підставі довідки УФЗБО ГУНП в Одеській області від 24.11.2023 № 1027, відповідно до якої грошове забезпечення за останні два місяці служби, що передували звільненню - за травень і червень 2019 року складало 6744,28 грн (523,49 грн (травень 2019 року) + 6220,79 грн (червень 2019 року) = 6744,28 грн). З урахуванням кількості фактично відпрацьованих робочих днів у травні та червні 2019 року - 25 днів, середньоденний заробіток позивачки становить 269,77 грн (6744,28 грн / 25 дн = 269,77 грн).

21.9. На підставі наведеного суд першої інстанції дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача на користь позивачки підлягає сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23.07.2019 по 13.12.2023 включно у розмірі 432980,85 грн (269,77 грн * 1605 календарних днів = 432980,85 грн), з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

22. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2024 апеляційні скарги ГУ НП в Одеській області та адвоката Лук`янової А.О. в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково.

22.1. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 змінено в частині підстав задоволення позову та викладено абзац 5 резолютивної частини цього рішення в наступній редакції:

22.2. «Стягнути з ГУ НП в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 23.07.2019 до 13.12.2023 включно у розмірі 913 357,35 грн 35 коп)».

22.3. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 залишено без змін.

22.4. Змінюючи мотиви в частині підстав задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що положення Дисциплінарного статуту та Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України не визначають конкретних меж службового розслідування, тобто не конкретизують, які саме дії, рішення або бездіяльність поліцейського, і в яких часових межах, можуть бути предметом перевірки під час службового розслідування. Отже, наведеними нормативними актами не передбачено заборон на встановлення під час службового розслідування тих дисциплінарних проступків, які не були підставою для призначення такого службового розслідування.

22.5. На підставі наведеного суд цієї інстанції вважав за необхідне надати оцінку усім порушенням, які стали підставою для притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності, і які наведені в оскаржуваному наказі № 1403 від 19.06.2019.

22.6. За результатами перегляду рішення суду першої інстанцій, апеляційний суд дійшов висновку про те, що відображений у висновку службового розслідування факт ненадання позивачкою відповідачу документів про своє лікування з 03.05.2019 до 07.06.2019 не може бути достатньою та належною підставою для притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

22.7. Мотивуючи зміну рішення суду першої інстанції щодо застосування положення Порядку № 100, суд апеляційної інстанції вказав, що середня заробітна плата за час вимушеного прогулу позивачки повинна обчислюватися, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому позивачку було звільнено, з виключенням періодів, в яких ОСОБА_1 знаходилася на лікарняних, такими місяцями є січень 2019 та грудень 2018.

22.8. Однак, за висновком суду цієї інстанції, суд першої інстанції помилково розрахував позивачці суму середньої заробітної плати час вимушеного прогулу на підставі наведених у довідці від 24.11.2023 № 1027 відомостей про суми грошового забезпечення позивача за травень та червень 2019 року.

22.9. Судом цієї інстанції указано, що згідно наданої відповідачем довідки про доходи від 08.12.2023 № 1109 позивачці нараховано за грудень 2018 - 21485,57 грн за 31 фактично відпрацьований робочий день, а за січень 2019 - 13796,99 грн за 31 фактично відпрацьований робочий день, і розмір середньоденного грошового забезпечення за ці місяці склав 569,07 грн.

22.10. За розрахунком апеляційного суду, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачки за період з 23.07.2019 (наступний робочий день після звільнення позивачки) по 13.12.2023 (день ухвалення рішення суду першої інстанції) (всього 1605 днів) має складати 913 357,35 грн (569,07 х 1605).

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

23. Не погодившись із цими судовими рішеннями в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого-криміналіста відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого управління ГУ НП в Одеській області та стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 913 357,35 грн, ГУ НП в Одеській області звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду (далі - Суд), у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

23.1. Ця касаційна скарга подана з підстав неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

23.2. На обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник заважив, що приймаючи рішення у цій справі, суди попередніх інстанцій невірно застосували норми законодавства, а саме частину першу статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та абзац шостий пункту 2 розділу II Порядку № 100.

23.3. На думку скаржника, неправильне застосування судами попередніх інстанцій частини першої статті 235 КЗпП України полягає у тому, що позивачку поновлено на посаді старшого слідчого-криміналіста відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи СУ ГУ НП в Одеський області, тоді як ОСОБА_1 видано довідку № 223/2 від 22.07.2019 про те, що остання придатна для служби в поліції, але непридатна до служби на посаді старшого слідчого -криміналіста.

23.4. Також відповідач стверджує, що застосування апеляційним судом при розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу останніх двох календарних місяців роботи, що передували місяцю, у якому звільнено позивачку, якими є грудень 2018 року та січень 2019 року, суперечить положенням абзацу шостого пункту 2 розділу II Порядку № 100.

23.5. Окрім того, скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій при новому розгляді справи не взято до уваги мотиви, з яких Верховним Судом було скасовано рішення, що є порушенням норм процесуального права, а саме частини п`ятої статті 353 КАС України.

24. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2024 визначено для розгляду цієї справи колегію суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: головуючий суддя: Мартинюк Н.М., судді: Мельник-Томенко Ж.М., Жук А.В.

25. Ухвалою колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.03.2024 у справі відкрито касаційне провадження.

26. Згідно з довідками про доставку електронного листа «касаційна скарга по справі № 420/4617/19» доставлена в Електронний кабінет адвокатки Лук`янової А.О. 14.03.2024 о 00:20, а електронний документ ухвала про відкриття касаційного провадження доставлена до електронного кабінету адвокатки Лук`янової А.О. 19.03.2024 о 20:55.

27. Ухвалою Верховного Суду від 20.05.2024 відмовлено у задоволенні клопотань представника ГУ НП в Одеській області - Левенця А.В. про зупинення виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 і постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2024 у справі № 420/4617/19.

28. Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2025, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 08.08.2025 № 857/0/78-25 (на підставі службової записки в.о. секретаря судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 08.08.2025 № 581/0/64-25 про проведення повторного автоматизованого розподілу судових справ у зв`язку з перебуванням судді Мартинюк Н. М. у відпустці по вагітності та пологах) для розгляду справи № 420/4617/19 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді: Білак М.В., Соколов В.М.

29. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 20.08.2025 відмовлено у задоволенні клопотань представника ГУ НП в Одеській області про зупинення виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 і постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2024 у справі № 420/4617/19 та справу прийнято до провадження, а ухвалою від 17.03.2026 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статей 340 та 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

30. Не погоджуючись із наведеними доводами сторона позивачки направила до суду письмовий відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін, як такі, що є законними та обґрунтованими.

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

31. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Водночас суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

32. Спірні правовідносини склалися у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» через реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту.

33. Так, за обставинами цієї справи службовим розслідуванням встановлено факт порушення службової дисципліни ОСОБА_1 , що полягало у:

- ігноруванні вимоги про проходження медичного огляду для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи до ВЛК ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області»;

- несвоєчасному повідомленні керівництва СУ ГУНП в Одеській області щодо перебування на лікарняному в період з 13.03.2019 до 22.03.2019, з 23.03.2019 до 01.04.2019, з 02.04.2019 до 19.04.2019, з 20.04.2019 до 02.05.2019;

- відсутності на службі з 03.05.2019 до 07.06.2019 без поважних причин.

34. Наказом ГУ НП в Одеській області від 08.07.2019 № 829 о/с було реалізовано дисциплінарний наказ від 19.06.2019 № 1403, та ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 10.07.2019.

35. Стосовно такого порушення службової дисципліни, як ігнорування вимоги про проходження медичного огляду для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи до ВЛК ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області», суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з довідкою ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» від 22.07.2019 № 223/2 ОСОБА_1 пройшла медичний огляд у військово-лікарській комісії ДУ «ТМО МВС України по Одеській області», за результатами якого встановлено, що ОСОБА_1 придатна для служби в поліції, але непридатна до служби на посаді старшого слідчого -криміналіста.

36. Згідно з відповіддю ДУ «Територіального медичного об`єднання МВС України по Одеській області» від 12.02.2020 № 33/36 ОСОБА_1 у червні 2019 року звернулася до вказаної установи, однак їй було повідомлено про те, що постанова щодо придатності до служби в поліції приймається після закінчення необхідного лікування, а тому останній було запропоновано прибути на М(ВЛ)К після закінчення лікування.

37. Зважаючи на викладене, а також враховуючи періоди лікування позивачки після отримання нею направлення на ВЛК від 23.05.2019 № 4/1-5712, які підтверджені довідками № 90/6 (за період з 03.05.2019 по 30.05.2019), № 87 (за період з 30.05.2019 по 13.06.2019) та № 129 (за період з 14.06.2019 по 08.07.2019), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про помилковість висновку службового розслідування про ігнорування позивачкою вимоги керівництва про проходження медичного огляду для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи, оскільки матеріалами справи доведено, що проходження комісії вона розпочала одразу після закінчення лікування.

38. Стосовно такого порушення, як несвоєчасне повідомлення керівництва СУ ГУ НП в Одеській області щодо перебування на лікарняному в період з 13.03 по 22.03.2019, з 23.03 по 01.04.2019, з 02.04 по 19.04.2019, з 20.04 по 02.05.2019, апеляційний суд зауважив, що у висновку службового розслідування таке порушення жодним чином не обґрунтовано з посиланням на норми законодавства та на конкретні обставини, які б доводили той факт, що позивачкою порушені конкретні строки для такого повідомлення.

39. Суд апеляційної інстанції зауважив, що указані періоди перебування на лікарняному відповідають тим періодам, які зазначені у наданих позивачкою довідках про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України № 1492 (з 13.03.2019 по 22.03.2019), № 1660 (з 23.03.2019 по 01.04.2019), № 1809 (з 02.04.2019 по 19.04.2019), № 2158 (з 20.04.2019 по 02.05.2019), і у висновку службового розслідування дисциплінарна комісія посилається на ці довідки, констатуючи факт того, що загальна кількість безперервного знаходження на лікуванні позивачки з 11.01.2019 по 02.05.2019 становить 112 днів, однак, при цьому у висновку службового розслідування взагалі не зазначено, коли комісії стало відомо про такі довідки, як не зазначено і того, що такі довідки були подані несвоєчасно, тобто з порушенням конкретно визначених термінів.

40. Виходячи з того, що дисциплінарним проступком вважається конкретна протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним норм законодавства, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського, апеляційний суд зауважив, що для кваліфікації дій позивачки щодо несвоєчасного повідомлення керівництва СУ ГУ НП в Одеській області про перебування на лікарняному, як дисциплінарного проступку, необхідно, щоб такі дії порушували конкретні приписи законодавства.

41. Однак, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд апеляційної інстанції виснував про відсутність підстав вважати, що вчинені позивачкою дії у вигляді подання через канцелярію СУ ГУНП в Одеській області рапорту від 06.05.2019, в якому остання повідомила про продовження перебування на лікарняному із наданням довідок про тимчасову непрацездатність поліцейського № 1492, № 1660, № 1809 та № 2158, можна кваліфікувати як дисциплінарний проступок.

42. Стосовно такого порушення, як відсутність на службі з 03.05.2019 по 07.06.2019 без поважних причин суд апеляційної інстанції, на підставі сукупної оцінки всіх наявних в матеріалах справи доказів, дійшов висновку про те, що висновок службового розслідування про відсутність позивачки на службі з 03.05.2019 по 07.06.2019 без поважних причин був передчасним і зробленим без врахування усіх обставин справи, зокрема, в поданому позивачкою ще за день до призначення службового розслідування рапорті від 06.05.2019, вона повідомила про те, що продовжує перебувати на лікарняному, а також підтвердила свою непрацездатність за минулий період з 13.03.2019 по 02.05.2019, що також підтверджено наявним у матеріалах службового розслідування листом Державної установи «Територіальне управління МВС України по Одеській області» листом від 02.05.2019 № 33/36-336.

43. Отже, за висновком суду апеляційної інстанції, позивачка ще фактично до початку службового розслідування підтвердила свою непрацездатність за період з 13.03.2019 по 02.05.2019, що, своєю чергою, надавало відповідачу відповідь на ті питання, задля з`ясування яких і розпочиналось службове розслідування, а саме - перевірка підстав відсутності позивачки на службі з 13.03.2019.

44. Суд апеляційної інстанції також урахував те, що в ході службового розслідування дисциплінарна комісія підтвердила поважність причин відсутності позивачки на службі в період з 11.01.2019 по 02.05.2019, і це було зроблено, в тому числі, на підставі документів, доданих позивачкою до рапорту від 06.05.2019, а також те, що вже під час службового розслідування позивачка на особистому прийомі звернулася до начальника ГУ НП в Одеський області із рапортом від 05.06.2019, в якому описала обставини свого довготривалого лікування та причини виниклого внаслідок такого лікування конфлікту з керівництвом СУ ГУ НП в Одеській області. Наведене дозволило апеляційному суду дійти висновку про те, що у розпорядженні дисциплінарної комісії була інформація про те, що відсутність позивачки на службі з 03.05.2019 пов`язана із її лікуванням і цю причину не можна вважати неповажною.

45. Підсумовуючи наведене, апеляційний суд, з урахуванням викладених ним мотивів, погодився з висновками суду першої інстанції про недоведеність складу дисциплінарного проступку в діях ОСОБА_1 та, як наслідок, про визнання протиправними та скасування наказів ГУ НП в Одеській області від 19.06.2019 № 1403 та від 08.07.2019 № 829 о/с. При цьому суд цієї інстанції підкреслив, що в цій частині рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу ГУ НП в Одеській області від 23.10.2019 № 1410 о/с не було оскаржене в апеляційному порядку ані позивачкою, ані ГУ НП в Одеській області, а тому вважав за необхідне наголосити на тому, що рішення суду першої інстанції у вказаній частині апеляційному перегляду не підлягає.

46. Суд касаційної інстанцій зауважує, що частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

47. Отже, враховуючи, що рішення суду першої інстанції в означеній частині не переглядалося в апеляційному порядку, то, відповідно, в цій частині не може бути і предметом касаційного оскарження.

48. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

49. Касаційна скарга ГУ НП в Одеській області не містить доводів щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права по суті задоволених позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування оскаржуваних наказів ГУ НП в Одеській області від 19.06.2019 № 1403, від 08.07.2019 № 829 о/с та від 23.10.2019 № 1410 о/с, касаційне провадження з таких підстав не відкривалося. Натомість, як вже вказувалося, касаційна скарга обґрунтована ГУ НП в Одеській області неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій положень частини першої статті 235 КЗпП України та пункту 2 розділу II Порядку № 100.

50. Перш за все, виходячи з підстав касаційного оскарження щодо доводів скаржника в частині неправильного застосування судами попередніх інстанції положень частини першої статті 235 КЗпП України при вирішенні питання про поновлення позивачки на посаді, Верховний Суд уважає за необхідне зазначити таке.

51. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, поновив на підставі вищевказаної норми ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого-криміналіста відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого управління ГУ НП в Одеській області, з якої її незаконно було звільнено.

52. Положеннями спеціального законодавства, а саме нормами Закону України «Про Національну поліцію», не врегульовано процедуру поновлення на посаді поліцейського в разі його незаконного звільнення.

53. Верховний Суд послідовно дотримується позиції, відповідно до якої під час розгляду справ, пов`язаних з прийняттям, проходженням та звільненням осіб з публічної служби, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство застосовується лише у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини, або коли про це йдеться у спеціальному законі. Отже, з метою ефективного відновлення порушених прав позивачки та уникнення декларативності судового рішення суд повинен застосувати до спірних правовідносин окремі положення КЗпП України.

54. Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку, свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

55. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

56. Одночасно, закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

57. Отже, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

58. Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, суть якої у правозастосуванні частини першої статті 235 КЗпП України зводиться до того, що працівник повинен бути поновлений на попередній роботі (зокрема, постанова від 22.08.2023 у справі № 620/4901/21).

59. Ці висновки не спростовують доводи ГУ НП в Одеській області про те, що суди попередніх інстанцій при вирішенні цього питання повинні були врахувати довідку ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» від 22.07.2019 № 223/2, в якій зазначено, що ОСОБА_1 пройшла медичний огляд у військово-лікарській комісії ДУ «ТМО МВС України по Одеській області», за наслідками якого встановлено, що ОСОБА_1 придатна для служби в поліції, непридатна до служби на посаді старшого слідчого - криміналіста.

60. У цьому взаємозв`язку необхідно підкреслити, що підставою для висновку судів попередніх інстанцій про поновлення ОСОБА_1 на підставі частини першої статті 235 КЗпП України на посаді, з якої її було звільнено (старшого слідчого-криміналіста відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого управління ГУ НП в Одеській області) став попередній висновок цих же судів про протиправність звільнення позивачки на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

61. За обставинами цієї справи ОСОБА_1 не була звільнена зі служби в поліції за станом здоров`я (через хворобу) - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції (пункт 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»).

62. Отже, доводи ГУ НП в Одеській області в частині неправильного застосування норм частини першої статті 235 КЗпП України не знайшли свого підтвердження в ході касаційного розгляду.

63. Надаючи оцінку доводам ГУ НП в Одеській області, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, в частині неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень абзацу шостого пункту 2 розділу II Порядку № 100 при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, Верховний Суд враховує таке.

64. Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

65. Згідно з пунктом 6 розділу 3 Загальні положення Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260) поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

66. Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

67. Відповідно до пункту 1 Порядку № 100 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується, зокрема, у випадках: […] вимушеного прогулу […].

68. Абзацом 3 пункту 2 цього Порядку передбачено, що у всіх інших випадках (прим. Суду - в т.ч. вимушеного прогулу) середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

69. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку (абзац 4 пункту 2 Порядку № 100).

70. Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду (абзац 6 пункту 2 Порядку № 100).

71. Згідно з пунктом 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

72. Пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

73. Отже, за загальним правилом середня заробітна плата для цілей розрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата (абзац 3 пункту 2 Порядку № 100), однак якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи, а якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку (абзац 4 пункту 2 Порядку № 100), а саме: коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, а працівник не мав заробітку, не з вини працівника, то розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

74. З наведеного слідує, що для визначення періоду, який має бути врахований при обчисленні середньої заробітної плати для цілей розрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначальним є те, чи мав працівник у відповідному періоді відпрацьовані робочі дні, які були оплачені йому роботодавцем.

75. При цьому положення абзацу 6 пункту 2 Порядку № 100, які застосовуються у взаємозв`язку з іншими абзацами цього пункту, не змінюють періоду, визначеного абзацом 3 пункту 2 Порядку № 100, а виключають з розрахункового періоду час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, у межах такого періоду.

76. Як слідує із змісту довідки ГУ НП в Одеській області від 24.11.2023 № 1027, на підставі відомостей якої суд першої інстанції здійснював розрахунок належного позивачці середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ОСОБА_1 у травні 2019 року із 31 робочого дня згідно графіка роботи фактично відпрацювала 2 робочі дні, за роботу у які їй нараховано грошове забезпечення у розмірі 523,49 грн, а у червні 2019 року - із 31 робочого дня згідно графіка роботи фактично відпрацювала 23 робочі дні, за роботу у які їй нараховано грошове забезпечення у розмірі 6744,28 грн. Всього із 61 робочого дня згідно графіка роботи позивачка відпрацювала 25 робочих днів, за що їй нараховано грошове забезпечення у сумі 6744,28 грн.

77. З огляду на зазначене, суд першої інстанції правильно розрахував середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 на підставі довідки УФЗБО ГУНП в Одеській області від 24.11.2023 № 1027, відповідно до якої грошове забезпечення за останні два місяці служби, що передували звільненню - за травень і червень 2019 року складало 6744,28 грн (523,49 грн (травень 2019 року) + 6220,79 грн (червень 2019 року) = 6744,28 грн). З урахуванням кількості фактично відпрацьованих робочих днів у травні та червні 2019 року - 25 днів, середньоденний заробіток позивачки становить 269,77 грн (6744,28 грн / 25 дн = 269,77 грн), а сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23.07.2019 по 13.12.2023 включно складає 432980,85 грн (269,77 грн * 1605 календарних днів), з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

78. Своєю чергою, суд апеляційної інстанції не врахував того факту, що позивачка мала відпрацьовані дні протягом останніх двох календарних місяців роботи, що передують місяцю, в якому відбулася подія, з якою пов`язана відповідна виплата, та помилково застосував положення абзацу 6 пункту 2 Постанови № 100, безпідставно змінивши таким чином період, який мав бути врахований при обчисленні середньої заробітної плати для цілей розрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначений абзацом 3 Порядку № 100.

79. Отже суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яке відповідало процитованим нормам Порядку № 100.

80. Відповідно до частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

81. Отже, за правилами статті 352 КАС України, постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2024 підлягає скасуванню в частині зміни рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 та викладення абзацу 5 резолютивної частини цього рішення в наступній редакції: «Стягнути з ГУ НП в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 23.07.2019 до 13.12.2023 включно у розмірі 913 357,35 грн 35 коп)», а рішення суду першої інстанції в цій частині - залишенню в силі.

82. В неоскаржуваній частині, що не перевіряється Верховним Судом у межах цього касаційного провадження, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, відповідно до правил статті 350 КАС України, підлягають залишенню без змін.

83. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 343 349 350 352 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області задовольнити частково.

2. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2024 року скасувати в частині зміни рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року та викладення абзацу 5 резолютивної частини цього рішення в наступній редакції: «Стягнути з ГУ НП в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 23.07.2019 до 13.12.2023 включно у розмірі 913 357,35 грн 35 коп)», залишити в цій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року без змін.

3. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов М.В. Білак